СИСТЕМА МАНІПУЛЯЦІЇ В ЗАКОНОДАВСТВІ ЄС

Юридичний сектор Візантійського Вселенського Патріархату розробив для всіх, в тому числі для юристів і політиків, пояснення того, на яких принципах діють сучасні зміни законодавства, що просовуються ЄС, РЄ і США.

І. Загальне пояснення

Однією з основних ознак правової держави є стабільне законодавство, яке залишається незмінним незалежно від того, яка політична партія є панівною на той час в країні. Проте сьогодні система Нового Світового Порядку цілеспрямовано докладає зусиль, щоб змінити курс держави, її ідеологію і мислення людей. А тому, в першу чергу, намагається змінити законодавство.

Для чого змінювати закони, які відпрацьовані практикою і успішно діють? Очевидно, якщо змінюється закон, то слід обґрунтувати в чому старий закон є недобрим, а новий добрим. Новий закон необхідно критично перевірити: чи не є небезпечним і чи має чіткі формулювання. Однак злочинна система працює на обмані, який полягає в тому, що із закону зроблять незрозумілий текст, в якому людина нездатна зорієнтуватися. Тоді впровадять його під позитивними поняттями і без будь-яких пояснень. Таким чином, нечіткими та двозначними формулюваннями просовуються злочинні закони. Ця маніпуляція і обман не мають нічого спільного зі справедливістю та правдою і протирічать природі права як такого.

Все починається з інтенсивної кампанії в ЗМІ, де постійно наголошують на дискримінації певних груп людей (найчастіше це т.зв. сексуальні меншини – ЛГБТ-спільноти), прав дитини, на насильстві в сім’ях і необхідності якнайшвидше зупинити «безправ’я». Серед населення проводиться агітаційна кампанія: тренінги, семінари, громадські обговорення. Наголошується на негайній потребі змін законодавства з «благородною метою», щоб нібито захистити невинних та покарати винних. Цим створюють певний ґрунт для прийняття відповідних змін та поправок в законодавство, щоб нібито всі мали рівні права, ніхто не був дискримінований і т.д. Але все це – цілеспрямована маніпуляція з метою зміни законів і просування злочинів (напр. Конвенція прав дитини). Нормативний акт, під яким цей механізм в державі почне діяти, може називатися, наприклад, закон про соціально-юридичний захист дітей, але насправді на його базі з будь-якої сім’ї викрадають дітей – а це найбільший обман, злочин і маніпуляція.

Самі тексти законопроектів не містять чітких формулювань, але переповнені загальними фразами про добробут, права людини та іноді про реформу певних органів влади. Двозначність понять дає можливість після прийняття такого закону тлумачити його так, як вигідно зацікавленим особам. Це грубе порушення правил створення нормативних актів, але про це вже ніхто не згадує і не бере до уваги.

Справжню суть такого законопроекту (і що за ним приховувалося) можна побачити тільки на практиці, коли нищівну машинерію вже неможливо зупинити. Населення та депутати, що голосували за такий закон, лише з острахом спостерігають, які наслідки це принесло.

Маніпуляція позитивними поняттями з боку глобалізаторів, підміна понять, їх двозначність, на практиці виглядають так, що, вбивство, асистоване лікарем, називають «солодкою смертю» – евтаназією; вбивство ненародженої дитини – абортом (чи перериванням вагітності); аморальні зв’язки гомосексуалістів, лесбіянок, педофілів, зоофілів чи інших збоченців – сексуальною орієнтацією; їх ненормальні амбіції, егоїстичні та цинічні вимоги – правом людини; групи таких анормальних людей – меншинами, що потребують додаткового захисту з боку держави, бо нібито є дискриміновані. Всі сексуальні збочення називаються правами сексуальних меншин. Людей з моральним мисленням і нормальними поглядами на сім’ю, батьківство та материнство називають гомофобами. Їх карають штрафами та ув’язненням. Пересторога перед смертельним СНІДом, який поширюють гомосексуалісти, також карається як гомофобія. Отже, жертв зла карають, а злочинці захищені т.зв. антидискримінаційними законами.

Законодавство про гендерну рівність (напр. Резолюція ПАРЄ 1728) дійшло вже до таких абсурдів, що чоловік може вважати себе жінкою, і навпаки. Така гендер-шизофренія нав’язує дітям вже з дитсадків збочене мислення, так що вони вже не знають, чи є хлопчиком, чи дівчинкою. Цей гендер-транссексуалізм за допомогою гормональних препаратів і операції зі зміни статі породжує фізичних та душевних калік.

У Німеччині є доми для зоофілів, в Єгипті просовувався закон для некрофілів, які мають статеві зносини з трупами. Це «право» включає і сексуальний садизм та сексуальні вбивства.

Наддержавні структури тлумачать Конвенцію про права дитини так, що зобов’язують всі держави впроваджувати механізми ювенальної юстиції. Ця система без реальної провини забирає у батьків дітей та віддає їх у т.зв. прийомні сім’ї, насамперед гомосексуалістам, педофілам і транссексуалам, між якими діти кочують, або у збірні табори, звідки їх продають за кордон, а деяких і на органи.

Запланований через внесення змін в законодавство геноцид молодого покоління починається з духовного та психологічного вбивання дітей. Діти, будучи вирвані з сімейного середовища, переживають сильний стрес. Вони безутішні, тужать за материнською любов’ю та переживають болісну самотність.

У 4,5-мільйонній Норвегії протягом 4 років було відібрано 50 000 дітей. Щороку 59 з них закінчує життя самогубством. Цинізм, а часто і фізична жорстокість оточення, робить з них апатичних людей, нездатних до співчуття іншим, до взаємовідносин і відповідального підходу до життя.

Злочинна система на цьому не зупиняється. Нормальне виховання, якого обов’язково потребує кожна дитина, лицемірно називають «насильством в сім’ї» та «порушенням прав дитини», і тому дитину відбирають від батьків. В законодавстві розрізняють різні види насильства, наприклад, психологічне, економічне, фізичне, емоційне та ін. Практично це виглядає так, що навіть допомогу дитини в домашньому господарстві називають насильством. Заборону перегляду аморальних, небезпечних фільмів і web-сторінок називають порушенням права на інформацію. Під економічним насильством розуміють т.зв. недостатність коштів, які батьки зобов’язані давати своїм дітям на задоволення їхніх шкідливих потреб. Те, що «з допомогою грошей батьки контролюють дитину», щоб не купувала спиртні напої, сигарети та іншу шкідливу в її віці продукцію, це відносять до поняття економічного насильства. У випадку коли батьки підвищать голос, побачивши, як дитина пхає пальці в розетку, це називають емоційним насильством.

У Німеччині, де тільки за один рік відібрали 70 000 дітей, подають такі абсурдні причини позбавлення батьківських прав, як розкидані на підлозі іграшки; під час приготування обіду дитина була з мамою на кухні; в холодильнику не було тих продуктів, які, на думку соціального працівника, мали б там бути. При цьому не існує жодного затвердженого переліку продуктів. Нормою тут є індивідуальний погляд конкретного чиновника.

У Франції система ювенальної юстиції відібрала вже близько 2 мільйонів дітей, 90% з яких було відібрано з причини т.зв. «задушливої материнської любові».

Частиною механізму ювенальної юстиції є т.зв. служба пробації. Вона складається з нашвидкоруч вишколених волонтерів, в компетенцію яких входить передавання дитини у т.зв. прийомну сім’ю без відома батьків і всупереч їх волі.

У Норвегії держава виділяє т.зв. прийомним сім’ям, членами яких переважно є гомосексуалісти і педофіли, щомісячну допомогу в розмірі 9 000 € на одну дитину. Діти, викрадені від батьків, стають свого роду товаром для швидкого збагачення. Деструктивна теорія про т.зв. біологічну матір, яка не має на свою дитину жодного права, переросла в абсурдні закони, які роблять дітей державною власністю! Норвегія вже прийняла такий закон, а ним масово позбавила батьківських прав всіх норвезьких батьків.

За інформацією доктора права Йогана Бекмана, 70% дитячих будинків Фінляндії – приватні фірми, які отримують прибуток від торгівлі дітьми. Хто створює приватні дитячі будинки? Це працівники органів опіки, т.зв. соціальних служб (колишні або ті, що працюють, а також їхні друзі та знайомі), які приймають рішення про вилучення дітей – вони і створюють приватні дитячі будинки, щоб заробляти добрі гроші. Це дуже привабливий, але найбільш злочинний бізнес.

У телепередачі італійського каналу «Canale 5» суддя у справах неповнолітніх м. Болонья, Франческо Моркавалло, підтвердив, що в Італії щороку судді безпричинно вилучають з сімей 35 000 дітей для приватних фірм, в результаті чого учасники «ринку дітей» отримують прибуток від держави 2 мільярди євро на рік. А ринок дітей вимагає щораз більше нових вилучень. Власне приватний бізнес диктує, скільки дітей треба вилучати. Це приватні організації та релігійні інтернати, які насправді є інтернатами, де поміщають насильно вилучених дітей і куди направляються державні гроші. Кожному інтернату оплачують за кожну дитину і за кожен день її перебування там. Родичам дітей не віддають – це неприбутково.

Це один з результатів, як діє система Нового Світового Порядку, першочерговим кроком якої є внесення змін в різноманітні нормативно-правові акти різної юридичної сили. «Розпорошеність» цих норм ускладнює їх виявлення, а відтак – зупинення цієї ліквідаційної системи.


ІІ. Окремі досвіди деяких країн

Досвід України. Аналіз експертних висновків у сфері гендеру та ювенальної юстиції, виданих управліннями (зокрема, науково-експертним та юридичним), уповноваженими перевіряти законопроекти у Верховній Раді України, показує, що основною рисою таких законопроектів є те, що вони:

- мають визначення, що суттєво відрізняються від прийнятих у науці та практиці держави;

- значно ускладнюють правозастосовну практику органів влади;

- сумнівно оновлюють термінологію діючого закону;

- пропонують новації, які суперечать самій суті та призначенню незалежного та самостійного державного спеціалізованого органу, який має специфічні повноваження та/чи форми реагування на факти порушень прав і свобод людини;

- містять недоліки техніко-юридичного характеру;

- редакції окремих запропонованих положень не наповнені конкретним нормативним змістом та сформульовані надто загально, оціночно і дозволяють їх довільне тлумачення, що не узгоджується з природою закону, як нормативно-правового акту;

- містять малозрозумілі терміни, які не визначені у чинному законодавстві і не розкриті у запропонованому проекті.

Наприклад, законопроект № 3501 від 20.11.2015 року, Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 № 5207-VI та ін.

Незважаючи на негативні відгуки, такі закони все ж приймають.

Досвід США. Прийнята 17.09.1787р. Конституція США є одним з найдавніших діючих на цей час конституційних актів. Виникає питання, як прийнятий 229 років тому нормативний акт, може ефективно регулювати суспільні відносини, що постійно змінюються, тим більше сьогодні, коли пріоритетним напрямком політики США визначено захист прав ЛГБТ-осіб? З рішень Верховного суду США спостерігаємо, що Конституція – це не застиглий документ, а такий, що розвивається та підлягає трактуванню відносно тих умов, які склалися на теперішній час. Тобто це свого роду інструмент в руках ідеологів Нового світового порядку.

Ще один приклад пропаганди гомосексуалізму в США. У липні 2011 року в штаті Каліфорнія прийнято спрямований на подолання гомофобії закон, згідно з яким у школах поряд з обов’язковим висвітленням досягнень американських жінок, расових і етнічних груп, які раніше зазнавали дискримінації, повинен вивчатися позитивний внесок в історію США геїв, лесбіянок, бісексуалів і транссексуалів.

Досвід Європейського Союзу. Зупинимося на практиці Європейського суду з прав людини (далі — Суд), який часто вирішує проблеми, які не є суто юридичними. Наприклад, визначення гендерної ідентифікації (транссексуал Ґрант виграв суд проти Сполученого Королівства, 2006), сексуальної орієнтації, одностатевих відносин (Бек, Копп і Базелі /Beck, Copp and Bazeley/ виграли суд проти Сполученого Королівства, 2002), материнства чи батьківства транссексуалів (X, Y, Z виграли суд проти Сполученого Королівства, 1997) та ін.

Як відомо, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) права людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією і гендерною ідентичністю безпосередньо не закріплює.

До 1981 року позиція Європейської комісії з прав людини (далі – Комісія) та Європейського суду з прав людини щодо захисту прав цих осіб на повагу до їх приватного та сімейного життя (ст. 8 Конвенції) була негативною. Комісія вважала, що Конвенція надає державам-учасницям право переслідувати у кримінальному порядку гомосексуальні відносини між чоловіками з метою захисту здоров’я чи моралі (Х. проти Німеччини, 1955). Однак, після прийняття Парламентською Асамблеєю Ради Європи (далі — ПАРЄ) 01.10.1981р. Резолюції 756 (1981) про дискримінацію гомосексуалістів, в якій було визнано право людини з досягненням встановленого національним законом віку на сексуальне самовизначення, а також відкидалося визнання гомосексуалізму психічним розладом, судова практика змінилася.

Вже 22 жовтня того ж року Суд прийняв рішення у справі Даджен (Dudgeon) проти Сполученого Королівства, яким визнав порушенням права на повагу до приватного життя існування законів, що передбачають кримінальну відповідальність за добровільні гомосексуальні акти, а самих гомосексуалістів – потенційними жертвами вказаного порушення.

З того часу практика Суду щодо осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією та гендерною ідентичністю, особливо гомосексуалістів, суттєво збільшилася. Аналогічну до справи Даджена позицію Суд зайняв, розглядаючи, зокрема, справи Норріс (Norris) проти Ірландії (1988), Модинос (Modinos) проти Кіпру (1993), A.D.T. проти Сполученого Королівства (2000). В останній з цих справ Суд визнав неправомірним кримінальне переслідування й засудження заявника за групові сексуальні стосунки, обґрунтувавши тим, що вони мали суто приватний характер.

У справі Салґуейро да Сільва Моута (Salgueiro da Silva Mouta) проти Португалії (1999), в якій заявник скаржився на те, що національні суди надали опіку над його донькою колишній дружині, а не йому, на тій підставі, що він жив спільно з чоловіком, чи не вперше у практиці Суду було встановлено дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації у зв’язку з правом на повагу до приватного життя. Такою ж дискримінуючою Суд визнав відмову держави у дозволі на усиновлення дитини жінкою, яка перебувала у сталих одностатевих відносинах, про що вона зазначила у документах, поданих для усиновлення (Е. В. проти Франції, 2008).

Упродовж останніх 30 років Суд долучається до формування в Європі єдиної «нетрадиційної ідентичності», уподібненої у правовому полі до традиційної гетеросексуальної ідентичності. Він сприяє поступовому стиранню меж між нормальним і ненормальним на всьому європейському просторі. Це суттєво впливає на ціннісні орієнтири відповідних суспільств, зокрема зумовлює нові зміни змісту й обсягу певних прав людини, наприклад, звуження сфери застосування обмежень, встановлених для захисту моралі, заборону вказувати в ідентифікаційних документах стать, обмеження використання різних слів на позначення пов’язаних зі статтю соціальних ролей людини (чоловік — дружина; батько — мати) тощо.

Якщо практика Суду і надалі однобічно відстоюватиме права трансгендерних людей, нівелюючи при цьому права більшості, які сповідують традиційні сімейні цінності, європейська цивілізація може опинитись в майбутньому перед фактом нежиттєздатності таких соціумів, що призведе до її автогеноциду.

У 1994 р. Європарламент прийняв резолюцію із закликом до держав-членів схвалити практику створення гомосексуальних сімей та забезпечити їм можливість усиновлення дітей.

Acquis communautaire/Community acquis («Доробок Спільноти» / «Здобуток Союзу») – це правовий доробок Європейської Співдружності, який є обов’язковим до виконання в усіх країнах-членах ЄС, бо вони в момент вступу до нього добровільно відмовилися від частини свого суверенітету. Йдеться про незалежну правову систему, яка має перевагу над правовими системами окремих держав. Її мета полягає в тому, щоб створити єдину правову систему у всіх країнах-членах. Вищезгаданий правовий доробок постійно змінюється і узагальнюється. «Доробок Спільноти» – це не лише закони Європейського Союзу у вузькому розумінні, але й усі акти, прийняті в рамках другого і третього «стовпів» Європейського Союзу, і визначені в договорах спільні цілі.

Перш ніж вступити до Європейського Союзу, країни-заявники повинні прийняти «Доробок Спільноти». Винятки можливі лише за особливих обставин, і їхня сфера обмежена. Союз сповнений рішучості зберігати доробок Спільноти у його цілісності та розвивати його далі.

Однією з основних умов прийняття до ЄС нових членів є адаптація їх внутрішнього законодавства до права ЄС. При цьому під адаптацією розуміють систему односторонніх заходів, що вживаються державами, які мають намір вступити до ЄС, з метою приведення своїх законодавчих систем у відповідність з обов’язковим мінімумом законодавства ЄС, в т.ч. і в сфері легалізації гомосексуалізму в усіх його проявах.

Оскільки весь Аcquis communautaire постійно змінюється, то змінюються також і підходи до розуміння поняття «демократія» в ПАРЄ, ООН, ЄС. З трактування Європейського суду з прав людини видно, що Конвенція – це не застиглий документ з споконвічними цінностями, а «живий, такий, що розвивається, договір, який підлягає тлумаченню у світлі тих умов, котрі склалися на нинішній час».

Відтак, якщо ПАРЄ на даному етапі має інший підхід до необмежених прав трансгендерних осіб, а їх забезпечення, як свідчать міжнародні документи, є одним з пріоритетів політики ЄС, то країна, яка їх не дотримується, не є, на їхню думку, демократичною. Іншими словами, якщо у вас не наша «демократія», значить у вас немає демократії.

Відповідно до Рекомендацій CM / Rec (2010) 5 Комітету Міністрів РЄ державам-членам про заходи по боротьбі з дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності (Ухвалені Комітетом Міністрів 31 березня 2010 р. на 1081 засіданні заступників міністрів) та Резолюції ПАРЄ №1728 «Дискримінація за сексуальною орієнтацію та гендерною ідентичністю» від 29.04.2010 року, кожна особа може змінити свою стать, при цьому без хірургічного втручання (таким чином буде реалізоване її «право» на забезпечення гендерної ідентичності).

Відповідні положення закріплені у п.16.11.2. Резолюції ПАРЄ №1728, де зазначене право на отримання офіційних документів, що відображають ідентифікацію обраної ними статі без попереднього зобов’язання пройти стерилізацію або іншу медичну процедуру (таку як операцію зі зміни статі або гормональну терапію); у п.16.11.3. – право на зміну статі та однакове відношення при отриманні медичних послуг; у п.16.5. – прийняття і запровадження антидискримінаційного законодавства, включаючи сексуальну орієнтацію та статеву ідентифікацію.

Також п.1 Резолюції № 1728 ПАРЄ виражає чітку позицію Ради Європи з цього приводу словами: «Парламентська асамблея звертає увагу, що сексуальна орієнтація є глибинною частиною ідентичності кожної людини, яка включає гетеросексуальну, бісексуальну та гомосексуальну орієнтації».

Проаналізувавши практику відносин держав-членів РЄ, слід зазначити, що вони дедалі більше відходять від принципу партнерства незалежних держав. Часто рекомендації та резолюції ПАРЄ, що де-юре носять консультативний характер, де-факто є імперативними нормами. А це в свою чергу звужує суверенітет держави і впливає на національну самобутність, вікові традиції та духовну спадщину країни.


Юридичний сектор ВВП

Єпископ-секретар + Tимотей

15.02.2016

 

Завантажити:  СИСТЕМА МАНІПУЛЯЦІЇ В ЗАКОНОДАВСТВІ ЄС (15.02.2016)

Оберіть мову

Молитовна брошурка

Пошук

Gallery

ua-voskreslyj-isuse ua-isus-chrystos-pomer-i-voskres ua-jesus-the-lamb-of-god SAMSUNG

Календар

Квітень 2017
П В С Ч П С Н
« Бер    
  1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30

Слово життя

«А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває “Авва, Отче!” Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець завдяки Богові»

Гал. 4,6-7 (від 23.04 до 07.05.2017)

МІКРОЧІПОВІ ІМПЛАНТАНТИ

  • Візантійський Вселенський Патріархат (BBП) поступово публікує працю дослідника, який самовіддано вирішив запропонувати її Патріархату, щоб насамперед для Росії, України, Білорусії надати цю актуальну інформацію, що попереджає про автогеноцид слов’янських народів. [...]

  • 9. ВИСНОВОК + 10. ДЖЕРЕЛА І ПОСИЛАННЯ

    9. ВИСНОВОК   Це дослідження призначене, щоб повідомити Вам про реальні небезпеки, які засоби масової інформації від Вас приховують або спотворюють. Тому Вам, в свою чергу, необхідно інформувати якомога більше [...]

  • 8. ДОДАТКОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ДО МІКРОЧІПОВИХ ІМПЛАНТАНТІВ

    Зараз будемо говорити, але дещо лаконічно, про деякі існуючі технології, які можуть мати зв’язок з чіпами-імплантантами, щоб їх “удосконалити” або підвищити можливості маніпуляції та контролю свідомості, тіла і поведінки. Будь [...]

  • 7. ДУХОВНА НЕБЕЗПЕКА ЧІПА – З ТОЧКИ ЗОРУ БІБЛІЇ

    Навіть якщо Ви не віруючий, я думаю, що ця глава буде дуже корисною для Вас. Біблія містить багато важливих послань. В останній частині Біблії, яка називається книга Одкровення, її автор [...]

  • 6. СПРОБИ ЗМУСИТИ ЛЮДЕЙ ПРИЙНЯТИ ЧІПИ-ІМПЛАНТАНТИ

    Як ми вже говорили раніше, підшкірний чіп буде нам представлений як чудовий пристрій, щоб ми прийняли його без жодних сумнівів. Але не слід забувати: якщо Ви дозволите імплантувати цю нечисть [...]

Новини Візантійського Вселенського Патріархату

Read feed